ІСТОРІЯ ПЕТРИКІВСЬКОГО РОЗПИСУ

Мальовниче село Петриківка Дніпропетровської області – широко відомий у світі осередок Українського народного декоративного розпису, історичне коріння якого походить від древніх традицій настінних розписів, що сягають у глибину тисячоліть, аж до часів появи праматері української архітектури – білої селянської “хати – мазанки”. Ці орнаменти несли глибоку космогонічну символіку та особливе магічне значення своєрідного оберегу, що як і народна пісня зцілює та оберігає душу людини. Сьогодні це мистецтво являє собою унікальний релікт безперервної націоноальної традиції, що делегує в сучасний світ самобутню культуру Придніпров’я – історичної колиски Запорізького козацтва, його могутній демократичний дух, своєрідність поетичного світосприйняття та глибину епічного образотворчого народного мислення.

Петриківський розпис відзначається особливою самобутністю та водночас органічно продовжує народні традиції регіону Придніпров’я, що являв собою феноменально багатий пласт національної культури України.

Село Петриківка було засноване у ХVII-му столітті козаком Петриком, уродженцем Полтави, як козацьким зимовий стояк. Починаючи від 1772-го року вона бурхливо розбудовувалася в наслідок переселення жителів із старовинного козацького поселення Курилівки, яка на той час уже мала понад 500 років історії. Ініціатором цього переселення був Петро Калнишевський, останній кошовий війська Запорізького, який також сприяв у перетворенні Петриківки на центр Протовчанської військової паланки. Після руйнації Запорізької Січі Петриківка як і інші впливові козацькі поселення не була закріпачена ,що також сприяло її розбудові та розвиткові народного мистецтва.

Перші дослідження Петриківського розпису, що розпочалися у ХIХ-му столітті за ініціативою відомого вченого Д.І. Яворницького, дають уявлення про широкий розвиток настінних розписів регіону в багатьох його центрах, таких як Мишурин Ріг, Спаське, Капулівка, Покровське, Романкове, Чумаки, Шульгівка, Чаплинка та інших. Розписувалися не лише інтерєр та екстерєр хати, але також і клуні та всі господарські споруди, утворюючи єдиний ансамбль селянської садиби в гармонії з оточуючою величною та водночас лагідною природою Придніпров’я, що формувала особливий характер людини та її культури.

Петриківський розпис віддзеркалював духовну єдність людини з природою, ідею циклічності життя, яка проводилася не лише в самому творі але і в традиції щороку заново розписувати хату, що також відповідало внутрішній потребі людини в оновленні житла, сприяло розвитку майстра та школи.В світлоносній палітрі Петриківського розпису яка будується на особливому сполученні та грайві базових кольорів спектру, закодовано образ сонячного світла. Не менш цікавою є символіка мотивів розпису, так композиція букет-вазон це одвічний образ квітучого дерева життя; лиштва (фриз) символізує безкінечність; квітка – вершина краси природи, її апогей; калина – символ дівочої вроди; мальва – козацької доблесті; дуб – вияв сили та мужності; зображення птаха – символ гармонії, світла, щастя; півник символізує пробудження, відродження; зозуля уособлює таємницю вічного плину часу.

В кінці 19 – го століття Петриківка швидко опановує нові матеріали (водяні та олійні фарби ). Настінні розписи , які здавна робилися власноруч виготовленими барвниками з соків рослин, переходять на папір, фарби змінюються на фабричні, відкриваються нові художні можливості, що збагачують розвиток традиційної школи. Виконані на папері розписи так звані «мальовки» зберігали визначене традицією місце в інтер’єрі. Широка домінуюча лиштва вздовж сволока (головні балки стелі), а також вузенькі бігунці по слижах стелі та карнизах комина печі. Кульмінація інтер’єру хати – розписана піч з головною композицією «Дзеркала», де зображено символічне «Дерево життя».

Метричні книги

Адміністратор відомчої електронної пошти Державної архівної служби України

Анонси

26-28 листопада 2018 року

У 2018 році Міжнародна рада архівів відзначає Міжнародний день архівів під гаслом Щорічної конференції архівів (ALA-ICA) «Архіви: управління, пам’ять та спадщина». Місце проведення: м. Яунде, Камерун. Детальніше 

05 грудня 2018 року

Відбудуться дев’ятнадцяті джереловознавчі читання «Джерельний потенціал інформаційних ресурсів архівів», присвячені 100-річчю від дня народження професора Марка Варшавчика. Місце проведення: Київський національний університет імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Володимирська, 60). Інформаційне повідомлення. Анкета.

Виставки онлайн